Світовий енергетичний ринок опинився на межі нового шоку через загострення війни з Іраном. Керівники провідних нафтогазових компаній попереджають: затяжний конфлікт може призвести до масштабного дефіциту пального, який насамперед вдарить по Азії, а згодом — по Європі.
Ці заяви пролунали під час конференції CERAWeek у США, де представники галузі обговорювали майбутнє глобальної енергетики. За їхніми словами, нинішні ціни на нафту ще не відображають реальних ризиків, пов’язаних із перебоями фізичних поставок нафти, газу та нафтопродуктів.
Ключовим фактором залишається не фінансовий ринок, а логістика: маршрути транспортування, безпека протоки Ормуз і стабільність експорту з Перської затоки. Саме ці елементи визначають, чи зможе світ уникнути дефіциту пального у найближчі місяці.
За попереднім аналізом Дейком, ситуація вже демонструє класичний сценарій енергетичної кризи: скорочення пропозиції, зростання страхових ризиків для перевезень і паралельне накопичення стратегічних запасів державами. Це створює додатковий тиск на ціни та ринок енергоносіїв.
Гендиректор ConocoPhillips Раян Ланс наголосив, що вилучення з ринку 8–10 млн барелів нафти щодня стане критичним ударом по глобальному балансу. Додатково близько 20% світових поставок скрапленого природного газу можуть опинитися під загрозою, що різко підвищить конкуренцію за ресурси.
У Kuwait Petroleum Corporation ситуацію охарактеризували як системну кризу, що виходить далеко за межі регіону. Йдеться не лише про війну в Перській затоці, а про удар по всьому ланцюгу постачання — від видобутку до кінцевого споживача. Саме цей ефект мультиплікації і формує ризики глобальної економіки.
Особливе занепокоєння викликає ринок дизелю та авіаційного пального. Керівники Shell, Chevron і TotalEnergies відзначають, що дефіцит у цих сегментах уже починає проявлятися. Це критично, адже дизель є основою логістики, а авіаційне пальне — ключовим для міжнародної торгівлі.
Згодом дефіцит може поширитися і на бензин, що безпосередньо вплине на споживачів. Уряди різних країн вже реагують, активно формуючи резерви пального, намагаючись захистити внутрішні ринки. Однак такі дії лише підсилюють глобальний попит і додатково розганяють ціни.
Ціни на нафту залишаються високими та надзвичайно чутливими до новин із регіону. Будь-які сигнали про ескалацію війни або загрозу блокування Ормузької протоки миттєво відображаються на котируваннях. Проте експерти наголошують: справжній ризик полягає не у ф’ючерсах, а у фізичних поставках.
Якщо протока Ормуз буде заблокована, а Іран отримає контроль над ключовими маршрутами, світ може втратити значну частину експорту нафти. У такому сценарії ціна на нафту здатна зрости до 150–200 доларів за барель, що стане безпрецедентним викликом для економік.
Європа, яка вже пережила енергетичну кризу після скорочення постачань російського газу, опиниться у вразливому становищі. Водночас країни Азії, залежні від імпорту енергоносіїв, першими відчують дефіцит і зростання вартості енергії.
У середньостроковій перспективі ситуація може мати затяжний характер. Навіть після завершення війни країни почнуть активно поповнювати резерви, що утримає високі ціни на нафту і газ. Це означає, що повернення до довоєнного рівня енергетичних ринків буде повільним і нерівномірним.
Таким чином, війна з Іраном перетворюється не лише на геополітичний конфлікт, а й на фактор глобальної економічної нестабільності. Дефіцит пального, енергетична криза, ціни на нафту, постачання газу, дизель, бензин, Ормузька протока, Перська затока, енергетичний ринок, глобальні резерви, LNG, інфляція — усі ці елементи формують нову реальність світової економіки.
