Італійська дипломатична служба опинилася в епіцентрі скандалу, який виходить далеко за межі звичайної корупційної справи. У Римі заарештували колишнього посла Італії в Узбекистані П’єргабріеле Пападіа де Боттіні ді Сант-Аньєзе. Слідство підозрює його в організації схеми незаконної видачі шенгенських віз громадянам Росії через посольство в Ташкенті.
Історія набуває особливого політичного звучання на тлі жорсткішої міграційної політики Європейського Союзу та поступового обмеження доступу росіян до шенгенського простору після повномасштабної війни Росії проти України. Йдеться не лише про хабарництво, а про можливий системний обхід європейських механізмів безпеки.
За версією слідства, дипломат фактично перебрав контроль над візовим відділом і перевів туди Татьяну Тараканову — громадянку Росії та Італії, з якою раніше працював у консульстві Італії в Москві. Саме через цей канал, як вважають слідчі, оформлювалися довгострокові туристичні візи для росіян, які не відповідали вимогам в’їзду до Шенгенської зони. Раніше Дейком уже звертав увагу на те, що після 2022 року Центральна Азія стала одним із ключових транзитних вузлів для обходу європейських обмежень російськими громадянами та бізнесом.
Слідчі вважають, що схема працювала через мережу туристичних агентств у Москві. Саме вони направляли клієнтів до консульських структур в Узбекистані. У матеріалах справи фігурують щонайменше 95 росіян, які отримали візи та в’їхали до Італії без належних підстав. За кожне оформлення, за даними розслідування, брали від 4 до 16 тисяч євро.
Для Італії справа стала особливо чутливою через масштаб підозр. Прокуратура Риму нині перевіряє близько 400 епізодів, пов’язаних із видачею документів. Одночасно фінансова поліція аналізує активи колишнього дипломата, обсяг яких оцінюють приблизно у три мільйони євро. Сам Пападіа стверджує, що гроші мають спадкове походження.
Арешт став ударом і по репутації італійської дипломатичної системи, яка традиційно вважалася однією з найобережніших у питаннях консульського контролю. Після початку великої війни країни ЄС значно посилили перевірки заявників із Росії, а окремі держави Балтії та Північної Європи фактично закрили можливість туристичного в’їзду для більшості громадян РФ.
Саме тому справа в Римі сприймається не як локальна корупційна історія, а як симптом ширшої проблеми. Європейські обмеження створили паралельний ринок посередників, консалтингових структур і напівлегальних маршрутів, через які росіяни намагаються отримати доступ до ЄС. Центральна Азія, Туреччина, Сербія та країни Кавказу за останні роки стали ключовими точками такої інфраструктури.
На цьому тлі дедалі більше держав Європи переходять до політики персональних обмежень. Латвія наприкінці квітня внесла до чорного списку ще трьох громадян Росії, а в Литві обговорюють п’ятирічну заборону на в’їзд для артистів, які виступали в Росії або Білорусі. У ЄС поступово формується новий підхід: питання віз і доступу до європейського простору дедалі частіше розглядають не як технічну консульську процедуру, а як елемент безпекової політики.
Скандал із колишнім послом Італії лише підсилює це переосмислення. Бо в умовах війни навіть одна віза, видана поза правилами, перестає бути приватною послугою — вона стає проломом у системі, яка дедалі більше працює в логіці геополіки, а не бюрократії.
