В Україні знову повернулися до дискусії про гаджети в школах — цього разу на рівні нового законопроєкту №15105. Документ передбачає заборону використання смартфонів, планшетів і смарт-годинників під час навчального процесу, але із суттєвими винятками. Йдеться передусім про освітні та медичні потреби.
Ініціатива виникає на тлі зростання занепокоєння щодо концентрації учнів, якості навчання та цифрової залежності. У багатьох країнах уже діють обмеження, які покликані підвищити дисципліну та зменшити відволікання під час уроків. Україна намагається адаптувати цей досвід до власних реалій.
Втім, український контекст має свої особливості — передусім війну та цифрову трансформацію освіти. Гаджети нерідко стають інструментом доступу до навчальних матеріалів, особливо в умовах нестачі підручників або дистанційного навчання. Це ускладнює універсальні заборони.
Як зазначає газета «Дейком» у попередньому аналізі освітніх реформ, будь-які обмеження в школах мають враховувати не лише педагогічні, а й безпекові фактори, адже мобільні телефони часто є засобом зв’язку під час повітряних тривог або надзвичайних ситуацій.
Освітня омбудсменка Надія Лещик відреагувала стримано, наголосивши, що остаточні висновки можливі лише після оприлюднення повного тексту законопроєкту. Вона підтвердила, що питання заборони гаджетів активно обговорюється з освітянами, але однозначного рішення наразі немає.
Ключовий нюанс законопроєкту — винятки. Використання гаджетів дозволяється, якщо це необхідно для навчання або медичних потреб. Це означає, що школи отримають певну гнучкість у застосуванні правил, але також — відповідальність за їхнє тлумачення.
Експерти звертають увагу, що повна заборона смартфонів у школах може мати зворотний ефект. Колишній освітній омбудсмен Сергій Горбачов наголошував: гаджети допомагають фіксувати випадки булінгу та порушення прав учнів, а їх відсутність може ускладнити доказову базу.
Окрім цього, сучасна освіта дедалі більше інтегрує цифрові технології. Онлайн-платформи, електронні підручники та інтерактивні завдання часто потребують використання смартфонів або планшетів. У таких умовах жорстка заборона виглядає анахронізмом.
Міністр освіти і науки Оксен Лісовий також підкреслив необхідність широкої суспільної дискусії. За його словами, ефективнішим підходом може бути не заборона, а регулювання — наприклад, зберігання гаджетів у спеціальних боксах під час уроків.
Міжнародний досвід демонструє різні моделі. ЮНЕСКО, зокрема, рекомендує обмежувати використання мобільних телефонів у школах, але не наполягає на повній забороні. У Франції та Італії діють жорсткіші правила, тоді як у Скандинавії роблять акцент на цифровій грамотності.
В українських реаліях ключовим викликом залишається баланс між дисципліною та правами учнів. Освітня політика має враховувати і психологічні аспекти, і технологічні тренди, і безпекові ризики. Універсальне рішення навряд чи буде ефективним.
У підсумку, законопроєкт №15105 відкриває важливу розмову, але не дає остаточних відповідей. Його доля залежатиме не лише від парламенту, а й від готовності суспільства знайти компроміс між контролем і свободою в освіті майбутнього.
