Після місяців жорсткої риторики та взаємного політичного блокування тема прямого контакту між Києвом і Кремлем знову повертається у міжнародний порядок денний. Заява Кирила Буданова, зроблена під час візиту до Литви 11 травня, стала однією з найвиразніших публічних сигналів з українського боку про готовність до потенційного діалогу на найвищому рівні.
Буданов наголосив, що розмова між президентом України Володимиром Зеленським та російським лідером Володимиром Путіним не може виникнути «раптово, ніби з нізвідки». Йдеться не про спонтанний дипломатичний жест, а про складний політичний процес, який потребує підготовки, гарантій і чітких умов. Водночас він дав зрозуміти: якщо Москва справді демонструє готовність до переговорів, Київ не відкидає такої можливості.
На цьому тлі особливо показовою стала іронічна репліка очільника ГУР про те, що «такі дзвінки не відбуваються по мобільному телефону». За попереднім аналізом «Дейком», ця фраза була адресована не лише журналістам, а й європейським посередникам, які останніми тижнями активно повертають тему дипломатичного контакту у публічний простір. Вона підкреслює головне: будь-яка розмова між Києвом і Кремлем може відбутися лише в рамках складної міжнародної архітектури, а не у форматі символічного телефонного жесту.
Заява Буданова прозвучала на тлі нової хвилі дискусій про можливі переговори щодо припинення війни. Після візиту до Москви прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що якщо Зеленський прагне зустрічі з Путіним, то має сам ініціювати дзвінок. Для Києва подібні заяви залишаються чутливими, оскільки українська влада послідовно намагається уникати будь-якого враження політичної слабкості чи готовності до поступок під тиском.
Саме тому Буданов окремо наголосив: прагнення миру не є проявом слабкості. У нинішньому українському політичному контексті ця теза має стратегічне значення. Вона спрямована як на зовнішню аудиторію — партнерів у Європі та США, — так і на внутрішній український простір, де будь-які розмови про переговори миттєво стають предметом гострих суспільних дискусій.
Фактично Київ намагається утримати складний баланс між двома паралельними лініями. Перша — демонстрація готовності до завершення війни на прийнятних умовах. Друга — відмова від сценарію, у якому дипломатія стає інструментом замороження конфлікту без реальних гарантій безпеки для України. Саме тому офіційні заяви української сторони дедалі частіше містять слово «мир», але майже ніколи — слово «компроміс».
Окрему увагу привернула оцінка Будановим ситуації на фронті. Він назвав її «стабільною», додавши, що «ніщо не є вічним», включно з російським режимом. Це формулювання важливе не лише як військова характеристика. Воно демонструє, що Київ продовжує розглядати війну як процес стратегічного виснаження Росії — політичного, економічного та ресурсного. У такій логіці переговори можуть розглядатися лише як наслідок зміни балансу сил, а не як його альтернатива.
Для Європи подібні сигнали мають окреме значення. Частина європейських урядів дедалі активніше шукає модель політичного врегулювання, яка дозволила б знизити ризики затяжної війни на континенті. Однак проблема полягає в тому, що бачення «миру» в Києві, Москві та європейських столицях залишається принципово різним. Україна говорить про завершення війни через безпекові гарантії та відновлення суверенітету. Кремль — про фіксацію нинішнього балансу сил. Європа ж дедалі частіше концентрується на питанні стабільності.
Саме тому навіть обережна згадка про потенційну розмову Зеленського і Путіна автоматично стає глобальним політичним сигналом. У нинішній фазі війни значення мають уже не лише військові дії на фронті, а й сама конфігурація дипломатичних натяків. І хоча жодних практичних передумов для швидких переговорів поки не видно, публічний простір навколо теми діалогу очевидно починає змінюватися.
Україна при цьому намагається залишити за собою право визначати умови такого можливого контакту. Саме в цьому полягає головний зміст заяви Буданова: Київ не закриває двері для дипломатії, але й не дозволяє перетворити сам факт потенційної розмови на інструмент зовнішнього тиску.
