Оголошене Росією “перемир’я” до 9 травня не змінило характер війни на фронті. Протягом доби український Генеральний штаб зафіксував 147 бойових зіткнень уздовж усієї лінії фронту. Інтенсивність боїв свідчить, що політичні заяви Кремля вкотре розійшлися з реальними діями армії.
Найбільш показовим стало те, що навіть у день символічної для Москви дати російські війська не лише продовжили штурмові дії, а й зберегли високу щільність артилерійських ударів. Фронт фактично працював у звичному режимі виснаження — із постійними атаками, спробами прориву та тиском на українську оборону одразу на кількох ділянках.
Особливо інтенсивними залишалися бої на сході та південному сході України. За попереднім аналізом «Дейком», сама структура атак свідчить про відсутність будь-якого реального наказу на зниження активності. Навпаки, російське командування використало інформаційну паузу довкола “перемир’я” як елемент політичної гри, не змінюючи тактичних завдань на полі бою.
Найважчою ділянкою фронту знову став Покровський напрямок. Тут українські підрозділи зупинили 28 російських штурмів. Війська РФ намагалися просуватися одразу в кількох напрямках — від Білицького до Котлиного й Сергіївки. Саме цей сектор залишається ключовим для російської кампанії на Донбасі, оскільки відкриває можливість тиску на великі логістичні вузли та транспортні маршрути української армії.
Не менш показовою стала ситуація на Гуляйпільському напрямку, де зафіксовано 27 атак. Це один із найбільш тривожних сигналів останніх тижнів. Російська армія дедалі активніше намагається розтягнути українську оборону на півдні Запорізької області, створюючи постійний тиск у районах малих населених пунктів і примушуючи Сили оборони утримувати значні резерви.
На Костянтинівському напрямку російські війська здійснили 11 атак. Додатковий тиск спостерігався на Південно-Слобожанському напрямку, де противник дев’ять разів атакував українські позиції. Активність фіксувалася також біля Куп’янська, Лимана, Слов’янська та Краматорська — фактично вздовж усієї східної дуги фронту.
Окремо Генштаб відзначив ситуацію на Північно-Слобожанському та Курському напрямках. Там російська армія здійснила 30 обстрілів, включно з ударами із реактивних систем залпового вогню. Навіть за умов декларованого “перемир’я” прикордонні райони залишилися під постійним вогневим тиском.
Політичний контекст цієї доби виявився не менш важливим за військовий. Президент Володимир Зеленський підтримав ініціативу США щодо припинення вогню на 9–11 травня, однак фактична ситуація на фронті показала повну відсутність синхронізації між дипломатичними деклараціями та діями російської армії. Для Києва це стало ще одним аргументом у дискусії про неможливість довіряти короткостроковим одностороннім заявам Кремля без реальних механізмів контролю.
Водночас нинішня ситуація демонструє ширшу тенденцію цієї війни: навіть символічні політичні дати більше не впливають на темп бойових дій. Якщо на початку повномасштабного вторгнення Москва ще намагалася поєднувати військові кампанії з політичними жестами, то тепер фронт живе за власною логікою постійного виснаження. І саме ця логіка дедалі більше визначає всю архітектуру війни.
147 бойових зіткнень за одну добу “перемир’я” стали не просто статистикою. Це фактичне підтвердження того, що нинішній етап війни залишається війною без пауз, де дипломатичні формули існують окремо від реального поля бою.
