Пошукові роботи на території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька на Волині знову повертають до однієї з найболючіших сторінок історії регіону. Перші результати нинішнього етапу не дають швидких відповідей, але окреслюють контури подальшої роботи: виявлено останки чотирьох осіб, тоді як очікування були значно масштабнішими.
Експедиція, яка розпочала роботу 20 квітня, діє як спільний українсько-польський проєкт із чітко розподіленими ролями. Польські та українські фахівці працюють безпосередньо на місці, тоді як українська сторона забезпечує нагляд, процедурну чистоту та фінансування контролю. Це не лише технічна взаємодія, а й елемент складного діалогу пам’яті між двома країнами.
На цьому етапі дослідники зафіксували поховання з фрагментами чотирьох людських останків — зокрема двох черепів, розташованих у різних частинах ями. Водночас масового братського поховання, на яке розраховували, поки не знайдено. Це змінює темп і логіку очікувань, але не зупиняє процес.
За попереднім аналізом «Дейком», сама відсутність великого поховання на старті робіт є не менш значущою, ніж його виявлення. Вона вказує або на складнішу структуру поховань, розпорошених у просторі, або на потребу перегляду попередніх локалізацій і гіпотез.
Контекст цих розкопок виходить далеко за межі археології. Йдеться про події серпня 1943 року — один із найтрагічніших періодів у історії Волині, коли масове насильство призвело до загибелі тисяч цивільних. Саме тому кожна знайдена кістка тут — не лише науковий об’єкт, а й елемент політичної та моральної пам’яті.
Попередні етапи робіт у цьому районі вже дали масштабні результати: у різні роки було виявлено сотні поховань, загалом — понад шість сотень останків. Нинішній етап є четвертим і водночас найбільш чутливим, оскільки проходить у нових політичних умовах, коли історична пам’ять стала частиною дипломатичного порядку денного.
Важливою деталлю є процедурна зміна: якщо раніше дозволи на всі види робіт надавалися централізовано, нині ексгумації регулює спеціальна комісія при Інституті національної пам’яті. Це означає жорсткіший контроль і водночас більшу політичну вагу кожного рішення.
Нинішній етап робіт триватиме щонайменше до початку травня. Подальші кроки залежатимуть від результатів: якщо польська сторона ініціює ексгумацію, українська має дати відповідний дозвіл. Таким чином, навіть технічне продовження досліджень перетворюється на дипломатичну процедуру.
Ключове питання залишається відкритим: чи вдасться знайти масове поховання, яке підтвердить або змінить усталені уявлення про події 1943 року? Поки що відповідь відкладена. Але вже зараз очевидно, що кожен новий метр розкопок на Волині — це не лише про минуле, а й про сучасні відносини, довіру та здатність двох суспільств працювати з травматичною історією без спрощень і політичних компромісів.
