Індія протягом останніх років активно прагне стати новою фабрикою світу, скориставшись обставинами, створеними торговою війною між США та Китаєм. Президент Трамп, підвищивши тарифи на китайські товари до рекордних рівнів, створив потенційні вигідні умови для індійських виробників. Однак реальність показує, що хоча зростання тарифів дає Індії шанс перемістити частину виробництва, її промисловість стикається з численними викликами, які можуть уповільнити цей процес.
За словами провідних бізнес-експертів, навіть коли Індія стикалася з тарифом у 27% на більшість своїх експортних товарів до США, керівники підприємств та урядовці бачили в цьому певний позитивний імпульс. На фоні того, що Китай і конкуренти, такі як В'єтнам, зазнавали ще більшого тиску, Індія мала виглядала перспективною альтернативою. Однак рішення Трампа збільшити тариф до 145% на китайські товари поставило під сумнів можливість отримання довгострокових переваг.
Одним із яскравих прикладів того, що рух у напрямку альтернативного виробництва розпочався, стала співпраця з Foxconn – тайванським виробником контрактних продуктів, який почав виготовляти iPhone для Apple в Індії, частково замінюючи виробництво, що раніше концентрувалося у Китаї. Це свідчить про те, що глобальні гравці готові шукати альтернативні місця для виробництва в умовах загострення торговельної війни. Проте, навіть попри окремі успіхи, загальна роль виробництва в економіці Індії зменшилася за останнє десятиліття – з 15% до менше 13%, тоді як у більшості східноазійських країн цей показник сягає 25%.
На тлі державної програми «Make in India», спрямованої на розвиток виробничого сектору, уряд інвестував понад 26 мільярдів доларів у стимулювання виробництва в стратегічних галузях. Метою було створення 100 мільйонів нових робочих місць до 2022 року. Проте, незважаючи на численні ініціативи, реальні результати далекі від амбітних цілей. Проблеми з інфраструктурою, недостатньою кількістю кваліфікованих працівників, високими витратами на землю, застарілим обладнанням та складною бюрократією продовжують перешкоджати стрімкому зростанню виробництва.
Такі держави, як Таміл Наду, зуміли відтворити деякі частини виробничої системи, які викликали заздрість китайських заводів у всьому світі. Атул Локе
На прикладі Rai Industrial Estate у штаті Хар'яна, що знаходиться всього за годину їзди від Нью-Делі, можна простежити реалії сучасного індійського виробництва. Колись тут вирощували пшеницю та гірчицю, а сьогодні ця територія заповнена заводами, які вже понад 20 років виробляють автозапчастини та перероблені продукти харчування. Інші підприємства лише починають свій шлях, сподіваючись на швидкий прорив у виробництві. Однак, незважаючи на модернізацію інфраструктури та будівництво нових восьмилінійних магістралей, багато заводів стикаються з дефіцитом кваліфікованих робітників та технічного персоналу, що є ключовою умовою для успішного впровадження сучасних технологій.
Однією з найважливіших перешкод, з якою стикаються індійські підприємці, є доступ до сучасного обладнання та технологій. Відомий підприємець Вікрам Батла, засновник компанії LiKraft, що займається виробництвом літій-іонних батарей для автомобілів, відзначає: «Ми можемо закупити обладнання, і воно надходить здебільшого з Китаю, але нам бракує кваліфікованих робітників, щоб ефективно його використовувати». Таке залежне від імпортних компонентів виробництво свідчить про те, що навіть якщо торговельна війна створює можливості, індійські компанії змушені стикатися з проблемами у ланцюгу постачання, що уповільнює їх розвиток.
Проблема не обмежується лише технічними аспектами. Індійські підприємці також відчувають тиск через високі витрати на землю, нестачу інженерів та складнощі з отриманням фінансування від банків. Багато малих та середніх підприємств не можуть конкурувати з великими компаніями, які володіють ресурсами для найму кращих фахівців та використання сучасних технологій. За словами Аніла Бхардвадж, генерального секретаря торговельної організації індустріальних підприємств, невизначеність у державній політиці та надмірна бюрократія створюють значні перепони для розвитку бізнесу. «Невизначеність, численні регуляції та затягнуті процеси в судах призводять до того, що малі підприємства опиняються в невигідному становищі», – додає він. Затримки в правосудді, коли нараховується понад 50 мільйонів незакритих справ, створюють додаткове навантаження на малий бізнес, змушуючи власників уникати розширення, що зменшує можливості досягнення ефекту масштабованості.
Завод з виробництва електричних скутерів у Таміл Наду. Громадська інфраструктура покращилася під керівництвом прем’єр-міністра Нарендри Моді, але зростаюча робоча сила потребує додаткової підготовки, щоб відповідати потребам бізнесу. Атул Локе
Попри численні виклики, уряд Індії не залишається осторонь проблем виробничого сектору. За останні роки спостерігається поступове покращення інфраструктури: електропостачання в промислових зонах значно стабілізувалося, а будівництво сучасних доріг та логістичних центрів сприяє збільшенню обсягів експорту. Наприклад, записи з головного аеропорту Таміл Наду свідчать про те, що відвантаження електроніки досягли рекордних показників безпосередньо перед оголошенням Трампом тарифу у 27%. Компанії намагаються адаптувати свої виробничі процеси так, щоб з часом Індія могла виробляти до 30% світового обсягу iPhone.
Уряд також активно стимулює інвестиції в стратегічні сектори, такі як електроніка, автозапчастини, текстиль та хімічна промисловість. Проте, для досягнення поставлених цілей, необхідно вирішити проблему недостатнього рівня підготовки робочої сили. Навчальні програми та співпраця з провідними світовими технологічними компаніями можуть стати ключовим чинником, який дозволить не лише модернізувати виробництво, а й створити умови для стійкого зростання.
Індійські виробники розуміють, що глобальна конкуренція вимагає не лише інвестицій, а й реформ у системі управління, підвищення прозорості державних процесів та удосконалення роботи судової системи. Багато підприємств скаржаться на те, що судові розгляди затягуються роками, що створює невизначеність для малих бізнесів і змушує їх утримуватися від ризикованих інвестицій у модернізацію.
За словами представників бізнес-спільноти, реформи мають охоплювати як державний сектор, так і приватні ініціативи. Інвестиції в сучасні технології, розвиток інфраструктури, модернізацію логістичних мереж та створення умов для підвищення кваліфікації робітників повинні стати пріоритетними завданнями уряду. Тільки у разі комплексного підходу Індія зможе скористатися вигодами, створеними торговою війною між США та Китаєм.
Завод у Сільвасі. Серед проблем, з якими стикаються виробники, – висока вартість землі, нестача відповідних інженерів і брак хорошого фінансування з боку банків. Ельке Шолієрс
Водночас, необхідно враховувати, що навіть якщо зовнішні обставини створюють сприятливі умови для переміщення виробництва, внутрішні структурні проблеми країни залишаються надзвичайно серйозними. Індійські підприємці та уряд змушені шукати компроміс між короткостроковими вигодами та довгостроковою стійкістю виробничого сектору. Успішне впровадження програми «Make in India» потребує не лише залучення іноземних інвестицій, а й реальних реформ у сфері освіти, законодавства та державного управління.
Таким чином, торгова війна Трампа з Китаєм відкриває Індії значні перспективи для зростання, але шлях до глобального виробничого лідерства залишається важким і сповненим викликів. Вирішення проблем із доступом до сучасних технологій, дефіцитом кваліфікованих кадрів, високими витратами на землю та бюрократичними перепонами має стати першорядним завданням для уряду та бізнесу. Лише комплексний підхід та співпраця між державними структурами і приватним сектором дозволять Індії повною мірою реалізувати потенціал, який створює сучасний світовий ринок.
На цьому фоні країна повинна продовжувати працювати над модернізацією своїх виробничих потужностей, покращенням інфраструктури та створенням сприятливих умов для інновацій. Реформи у сфері освіти та підвищення кваліфікації робочої сили, а також спрощення адміністративних процедур можуть стати каталізаторами для стрімкого зростання промисловості. Лише тоді Індія зможе не тільки заповнити нішу, яку залишає Китай, але й створити новий модельний приклад для країн, що прагнуть стати глобальними виробничими центрами.
Отже, торговельна війна між США та Китаєм – це не тільки випробування для обох супердержав, а й можливість для Індії зміцнити свої позиції на світовій арені. Незважаючи на численні внутрішні виклики, існує реальний потенціал для трансформації індійського виробництва за умов ефективної реалізації реформ. Майбутнє покаже, чи зуміє країна скористатися створеними умовами та подолати структурні недоліки, що стримують її економічний розвиток, та чи стане Індія новою фабрикою світу, здатною забезпечити конкурентоспроможність і стабільність у глобальній економіці.
