На українському фронті стрімко змінюється характер бойових дій — наземні роботизовані комплекси (НРК) із експериментальної технології поступово перетворюються на один із важливих інструментів сучасної війни. За останні пів року кількість бойових місій із використанням таких систем зросла більш ніж удвічі.
Про це розповів засновник Школи НРК та офіцер батальйону наземних роботизованих комплексів 3-ї окремої штурмової бригади Віктор Павлов.
За його словами, попри те, що централізовані поставки від держави ще не розпочалися у повному обсязі, військові підрозділи вже активно використовують роботів на передовій завдяки власним закупівлям і допомозі волонтерських організацій.
Кількість бойових місій із роботами зросла у понад два рази
За словами Павлова, динаміка використання НРК демонструє стрімке зростання.
Якщо у січні українські підрозділи виконували близько 7 тисяч місій із застосуванням наземних роботизованих комплексів, то вже у червні цей показник зріс приблизно до 16 тисяч.
Таким чином, лише за кілька місяців інтенсивність застосування роботів на полі бою збільшилася більш ніж удвічі.
Фахівці пов’язують це з тим, що військові дедалі більше використовують роботизовані платформи для завдань, які раніше виконували люди, наражаючись на значні ризики.
НРК можуть застосовуватися для доставки боєприпасів, евакуації поранених, розвідки, транспортування вантажів, встановлення обладнання та виконання інших завдань у небезпечних районах.
Чому затрималися державні поставки роботів
Попри швидке поширення технології на фронті, централізовані закупівлі наземних роботизованих комплексів зіткнулися з бюрократичними проблемами.
Державні контракти на закупівлю таких систем були укладені лише у квітні. Однією з причин затримки стала юридична колізія навколо податку на додану вартість.
З 1 січня 2026 року в Україні повернули ПДВ на електромобілі. До цієї категорії прирівняли й частину наземних роботизованих комплексів, через що їхня вартість для військових виробників фактично зросла на 20%.
Водночас безпілотні літальні апарати, які активно закуповуються для фронту, мають інші податкові умови.
Після врегулювання питання із фінансуванням та оподаткуванням процес закупівель відновили, однак виробникам потрібен час для закупівлі комплектуючих, виробництва та підготовки техніки.
Очікується, що перші централізовані поставки НРК можуть розпочатися не раніше кінця літа.
Військові поки компенсують нестачу самостійними закупівлями
Поки державні поставки ще не вийшли на необхідний рівень, підрозділи продовжують отримувати роботизовані системи завдяки власним ініціативам та підтримці волонтерських фондів.
Це дозволяє військовим швидше впроваджувати нові технології та адаптувати їх під реальні умови бойових дій.
За словами Павлова, одночасно із зростанням кількості місій збільшується і число підрозділів, які починають працювати з НРК.
Фактично Україна формує нову культуру ведення бойових дій, де роботизовані системи поступово займають дедалі більшу роль.
Роботи не замінять бронетехніку, але змінюють поле бою
Попри активний розвиток наземної робототехніки, експерти наголошують, що такі системи поки не можуть повністю замінити традиційну військову техніку.
У Національній асоціації оборонної промисловості України зазначали, що броньовані машини залишаються важливим елементом бойових дій, оскільки забезпечують захист військових від багатьох загроз, зокрема мін та атак FPV-дронів.
Наземні роботизовані комплекси також мають технічні обмеження — обмежену автономність, залежність від зв’язку та складність роботи у деяких типах місцевості.
Однак їхня головна перевага полягає у тому, що вони дозволяють виконувати небезпечні завдання без прямої участі військовослужбовців.
Україна переходить до нового етапу війни
Стрімке зростання використання роботів свідчить про те, що сучасна війна дедалі більше переходить у технологічну площину.
Безпілотники вже стали невід’ємною частиною бойових дій, а наступним масштабним напрямком стають наземні роботизовані системи.
Українські військові фактично випробовують ці технології безпосередньо на полі бою, адаптуючи їх до найскладніших умов.
Якщо раніше роботи були переважно перспективним напрямком розвитку армій, то сьогодні вони поступово стають реальним фактором, який може впливати на тактику, логістику та безпеку військових на передовій.