Єгипет за останні десятиліття створив одну з найскладніших і найрізноманітніших систем протиповітряної оборони у світі. На відміну від більшості держав, які будують свої системи ППО навколо озброєння одного або двох виробників, Каїр обрав принципово іншу модель — поєднання військових технологій із різних країн в єдину багаторівневу мережу.
Саме тому військові експерти нерідко називають єгипетську систему ППО справжньою «Вавилонською вежею». До її складу входять комплекси та радіолокаційні системи російського, американського, французького, німецького, китайського й власного єгипетського виробництва. Попри різне походження техніки, усі ці елементи інтегровані в єдину систему управління та доповнюють один одного.
Диверсифікація як головна стратегія
Основою оборонної політики Єгипту є максимальне уникнення залежності від одного постачальника озброєння. Такий підхід дозволяє країні зберігати свободу під час закупівель, швидше реагувати на міжнародні політичні зміни та мінімізувати ризики можливих санкцій чи обмежень на постачання військової техніки.
Крім політичних переваг, диверсифікація забезпечує можливість обирати найефективніші рішення у різних сегментах озброєння, комбінуючи сучасні технології різних держав.
Перший ешелон — стратегічний захист великої дальності
Найдальший рубіж оборони забезпечують системи, здатні знищувати повітряні цілі ще задовго до їхнього наближення до критично важливих об'єктів.
Основою цього рівня залишається російський зенітний ракетний комплекс С-300ВМ. Він здатний виявляти літаки на відстані до 200 кілометрів, а також контролювати пуски балістичних ракет малої дальності на дистанції до 250 кілометрів. Комплекс може одночасно супроводжувати десятки повітряних об'єктів, що значно підвищує ефективність захисту.
Суттєвим підсиленням системи стало офіційне прийняття на озброєння китайського комплексу HQ-9B. У липні 2025 року Єгипет підтвердив його введення до бойового складу. Комплекс призначений для боротьби з літаками, безпілотниками, крилатими ракетами та окремими типами балістичних ракет.
Особливу увагу привертає його сучасний радар HT-233, який може виявляти повітряні об'єкти на відстані до 300 кілометрів навіть за умов активної радіоелектронної боротьби.
Другий рівень — середня дальність і модернізація
Наступний ешелон відповідає за прикриття важливих районів та перехоплення цілей, які прорвалися крізь систему дальнього радіуса дії.
Останніми роками Єгипет активно модернізує саме цей компонент ППО. Одну з ключових ролей тут відіграє німецька система IRIS-T. Спочатку ці ракети створювалися для ведення повітряного бою, однак згодом були адаптовані для використання у складі наземних зенітних комплексів.
Єгипет використовує одразу кілька варіантів цієї системи, серед яких IRIS-T SLM, а за деякими даними — і перспективну модифікацію IRIS-T SLX.
Паралельно на озброєнні залишаються модернізовані російські комплекси «Бук» модифікацій М2 та М1-2, система «Печора-2М», американські комплекси HAWK, що пройшли модернізацію, а також власна єгипетська система «Таїр ас-Сабах».
Окремо варто відзначити плани Каїра щодо подальшого посилення середнього ешелону. У 2025 році Єгипет звернувся до США із запитом на закупівлю сучасних комплексів NASAMS. Орієнтовна вартість контракту оцінюється у 4,67 мільярда доларів і включає радари AN/MPQ-64F1 Sentinel та сотні ракет AIM-120.
Третій ешелон — боротьба з безпілотниками та низьковисотними цілями
Найближчий рубіж оборони призначений для знищення повітряних цілей, які вже наблизилися до військових об'єктів або колон техніки.
До його складу входять російські комплекси «Тор» модифікацій М1 та М2, здатні відкривати вогонь буквально через кілька секунд після виявлення загрози навіть під час руху.
Також цей ешелон включає французькі комплекси Crotale місцевого виробництва, американські Chaparral та систему Amoun (Skyguard).
Значну роль відіграють і власні єгипетські розробки. Однією з них є переносна ракета «Айн ас-Сакр», яка створювалася на базі радянської SA-7, але була суттєво модернізована. За даними єгипетської сторони, її характеристики перевершують оригінальну версію.
Для супроводу бронетехніки застосовуються мобільні комплекси «Синай-23» та «Ніл-23». Вони поєднують радянські зенітні гармати ЗУ-23, американські бронетранспортери М-113 та ракети «Айн ас-Сакр», забезпечуючи захист колон від атак із малої висоти.
Завершують систему переносні зенітні комплекси «Стінгер» та «Ігла», які використовуються для боротьби з низьколітаючими літаками, гелікоптерами та безпілотниками.
Потужна мережа радарів
Окремим елементом єгипетської системи ППО є одна з найбільш різноманітних мереж раннього попередження у світі.
До її складу входять американські, російські, французькі, китайські та національні радіолокаційні станції. Особливе місце займає російський радар «Резонанс-НЕ», який працює у діапазоні дуже високих частот і здатний виявляти малопомітні літаки, крилаті та навіть окремі гіперзвукові ракети.
Його доповнюють французькі радари GM400, американські AN/TPS-78, російські 59Н6Е та розроблена в Єгипті двовимірна радіолокаційна станція ESR-32A.
Єдина цифрова система управління
Найважливішою перевагою єгипетської ППО є не лише кількість різноманітних комплексів, а й їх інтеграція в єдину систему управління.
Для цього використовується національна цифрова платформа RISC3. Вона здатна одночасно отримувати інформацію приблизно з 24 радіолокаційних станцій, аналізувати обстановку та супроводжувати до 2000 повітряних цілей.
Саме завдяки такій інтеграції Єгипет зміг об'єднати озброєння різних виробників, створивши багаторівневу систему, де кожен комплекс виконує власну функцію, а всі разом забезпечують комплексний захист повітряного простору. Саме цей підхід сьогодні вважається однією з головних причин, чому єгипетська протиповітряна оборона входить до числа найскладніших і найефективніших у світі.
