Повітряна тривога, яка раніше асоціювалася з окремим епізодом атаки, може поступово перетворитися на майже безперервний стан для Києва та інших українських міст. Росія здатна змінити підхід до застосування ударних безпілотників таким чином, щоб не проводити постійні масштабні нальоти, а підтримувати загрозу невеликими групами дронів протягом тривалого часу.
Про таку можливість в коментарі УНІАН розповів ветеран російсько-української війни, майор у відставці Олексій Гетьман. За його словами, йдеться не стільки про збільшення кількості повітряних цілей під час однієї атаки, скільки про зміну самого ритму ударів.
Експерт звернув увагу, що останнім часом значну частину атак становлять саме безпілотники, зокрема реактивні дрони. Російська промисловість здатна виробляти їх у великій кількості, тому використання таких засобів для регулярних атак не потребує настільки складної підготовки, як масштабні ракетні удари.
Не масований удар, а постійна загроза
На перший погляд може здатися, що невелика кількість дронів не здатна завдати такого самого ефекту, як сотні повітряних цілей одночасно. Однак саме в цьому, за словами Гетьмана, може полягати задум нової тактики.
Замість того щоб зосереджувати значну кількість безпілотників в одному ударі, їх можна запускати невеликими групами через певні проміжки часу. Один або два дрони можуть з'являтися в повітряному просторі тоді, коли після попередньої загрози вже очікують відбою.
У такому випадку формально кількість запущених безпілотників за добу може навіть не перевищувати показники масштабної атаки. Але наслідки для життя міста будуть принципово іншими.
«Невелика кількість, але постійно» — саме так експерт описує можливу модель подальших атак.
І це означає, що головною ціллю стає не лише фізичне ураження конкретного об'єкта. Важливим результатом стає сама присутність постійної небезпеки.
13 тривог за добу показали, наскільки вразливим є місто
Показовою стала ситуація в Києві 27 серпня. За добу в столиці повітряну тривогу оголошували 13 разів. Для мешканців міста це означало не просто необхідність кілька разів спуститися в укриття.
Кожен сигнал тривоги запускає цілий ланцюг змін у роботі мегаполіса. Люди переривають роботу, підприємства призупиняють окремі процеси, транспорт змінює режим роботи, а метро в тих місцях, де воно виходить на відкриті ділянки, змушене зупиняти рух.
У результаті страждає не лише комфорт людей. Порушується логістика, виникають затори, затримуються поставки, ускладнюється пересування містом. Людина може витратити значну частину робочого дня не на виконання своїх обов'язків, а на очікування завершення чергової небезпеки.
Саме цей ефект, на думку Гетьмана, може бути одним із розрахунків російської сторони.
Йдеться про своєрідне виснаження суспільства, коли людина не знає, коли саме зможе повернутися до нормального життя. Якщо тривоги повторюються одна за одною, навіть без безпосереднього влучання у конкретному районі, вони поступово змінюють поведінку мільйонів людей.
Чи може тривога тривати тижнями
Найбільш тривожним у прогнозі експерта є припущення, що за певного сценарію відбій може взагалі не наставати протягом дуже тривалого часу.
Теоретично схема може виглядати так: кілька дронів запускаються в напрямку Києва, потім через певний проміжок часу — наступна невелика група. Щойно попередня загроза минає, виникає нова.
Якщо такі запуски здійснювати регулярно, повітряна тривога може фактично перетворитися на безперервний режим.
«Тижнями, до кінця року може бути тривога, не закінчуватись», — припустив Гетьман, описуючи крайній сценарій розвитку подій.
Водночас це не означає, що Київ неодмінно залишатиметься під безперервною тривогою протягом тижнів або до кінця року. Йдеться саме про можливий сценарій, який експерт вважає достатньо реалістичним з огляду на доступність дронів та можливості їхнього регулярного запуску.
Важливо розділяти прогноз і гарантований розвиток подій. Наразі немає підстав стверджувати, що столиця обов'язково зіткнеться саме з таким режимом. Але сама можливість подібної тактики змушує замислитися над тим, як має змінюватися система захисту та життя міста.
Чому дрони стають особливо складною проблемою
Окремою проблемою є швидкість частини нових безпілотників. Реактивні дрони можуть рухатися швидше за традиційні ударні БПЛА, а отже, скорочується час на їхнє виявлення, супровід та знищення.
Для системи протиповітряної оборони важлива не тільки кількість цілей. Значення мають їхня швидкість, маршрут, висота польоту, можливість маневрувати та одночасна поява різних типів повітряних загроз.
Саме тому невелика група швидкісних дронів, яка з'являється регулярно, може створювати значне навантаження на систему захисту.
При цьому кожен сигнал тривоги має ціну навіть у тому випадку, якщо жоден дрон не досягнув міста. Потрібно мобілізувати сили, підтримувати готовність розрахунків, змінювати роботу підприємств та транспорту, а громадянам — постійно бути готовими реагувати на небезпеку.
Україні доведеться адаптувати систему захисту
Гетьман вважає, що протидія такій тактиці вимагатиме не лише посилення наземної протиповітряної оборони. За його словами, важливу роль можуть відіграти повітряні засоби перехоплення — літаки та гелікоптери.
Логіка полягає в тому, щоб намагатися знищувати повітряні цілі якомога далі від столиці. Якщо дрон вдається перехопити за десятки кілометрів від міста, це зменшує ризик падіння уламків безпосередньо в житлових районах і водночас дозволяє знизити навантаження на оборону Києва.
Це особливо важливо в умовах тривалих атак. Система, яка витримує одну масовану атаку, не обов'язково так само ефективно працюватиме, якщо загроза розтягнеться на десятки годин.
Тут виникає зовсім інша проблема — ресурс людей і техніки. Постійне чергування потребує значних сил. Саме тому боротьба з безпілотниками дедалі більше стає не лише питанням кількості засобів ППО, а й питанням правильної організації оборони, своєчасного виявлення цілей та багаторівневого перехоплення.
Росія вже продемонструвала можливість повторних ударів
Події 27–28 серпня показали ще одну небезпечну тенденцію — повторні удари по місцях, які вже зазнали атаки.
За даними, наведеними у матеріалі УНІАН, протягом 27 серпня Україна зазнала масштабної атаки, під час якої було застосовано понад 140 ударних БПЛА. Основною ціллю став Київ. Сили оборони заявляли про знищення та подавлення понад 120 дронів.
У столиці після падіння уламків фіксували пожежі та пошкодження. Зокрема, у Шевченківському районі уламки БПЛА впали біля школи, через що були пошкоджені вікна. Повідомлялося також про чотирьох постраждалих.
У ніч проти 28 серпня удари продовжилися. На Київщині було атаковано складські приміщення «Нової пошти» у Білогородській громаді. Пошкоджень зазнало також розташоване поруч виробництво у Святопетрівському.
Особливо небезпечною стала послідовність ударів: майже через годину після першого влучання, коли на місці вже працювали рятувальники та тривала ліквідація пожежі, було завдано ще двох ударів. Рятувальникам довелося залишити небезпечну ділянку та переміститися у безпечніше місце.
Це демонструє, що небезпека може полягати не тільки у першому ударі. Повторний приліт здатен створити додаткову загрозу саме тоді, коли на місці вже працюють люди.
Психологічний тиск стає частиною війни
Сучасна війна давно вийшла за межі безпосереднього зіткнення військових підрозділів. Повітряні атаки впливають на економіку, транспорт, роботу підприємств, навчання, медицину та повсякденне життя.
Саме тому тактика регулярних невеликих атак може мати значно ширший ефект, ніж просто кількість знищених чи пошкоджених об'єктів.
Людина, яка кілька разів за ніч прокидається через сигнал тривоги, наступного дня працює в умовах недосипання. Водій, який застряг у заторі через чергову зупинку руху, втрачає час. Підприємство, яке змушене регулярно переривати виробничий процес, несе збитки. Бізнес, логістика та міська інфраструктура працюють у постійному режимі невизначеності.
І саме ця невизначеність може бути одним із ключових елементів психологічного тиску.
Втім, адаптація до такої загрози можлива. Українські міста вже навчилися працювати в умовах повітряних атак, удосконалюють системи оповіщення, розвивають різні компоненти протиповітряної оборони та пристосовують інфраструктуру до тривалих небезпек.
Головне — не допустити, щоб постійна загроза перетворилася на байдужість. Часті сигнали тривоги можуть виснажувати, але вони не повинні призводити до ігнорування реальної небезпеки.
Поки Росія шукає способи максимально використати велику кількість дронів, Україні доведеться шукати відповідь не лише у знищенні кожної окремої цілі. Не менш важливим завданням стане збереження здатності країни та її найбільших міст функціонувати навіть тоді, коли повітряна загроза стає майже постійною.
